Попит і пропозиція не тільки для мікроекономіки

Попит і пропозиція є серцем економіки. Вони важливі для розуміння майже всього, що хвилює економістів. Ринкові ціни й величини, доходи промисловості, розподіл доходів, наслідки тарифів — усе це залежить від попиту й пропозиції.

Доцільність попиту й пропозиції найбільш очевидна у випадку мікроекономіки, яка фокусується на домогосподарствах і компаніях. Та ці поняття також зручні й для макроекономіки у царині вивчення загальноекономічних явищ, таких як зростання та бізнес-цикли. Скористаймося попитом і пропозицією для пояснення інфляції, гарячої теми в економіці на поточний момент.

Як навчав нас великий Мілтон Фрідман: «Інфляція завжди і всюди є грошовим явищем у тому сенсі, що вона є і може бути спричинена лише більш швидким збільшенням кількості грошей, ніж обсягів виробництва». Ця цитата, на жаль, є джерелом значної плутанини. Зазвичай вона тлумачиться невірно або вживається у скороченому вигляді, щоб здавалося, що інфляція викликана виключно легкими грошима. Та це не те, що мав на увазі Фрідман. Його основним аргументом було використання понять попиту й пропозиції для розуміння грошей.

Почнімо з грошової пропозиції (грошової маси). Це досить легко. По-перше, це грошова база, яка складається з валюти в обігу разом з комерційними банківськими депозитами, що зберігаються у Федеральній резервній системі. ФРС може створити таку грошову базу, яку захоче. Крім того, існують більш широкі показники грошової маси. Чекові рахунки, дорожні чеки, ощадні рахунки, строкові депозити та взаємні фонди грошового ринку. Усе це — «майже гроші», включені до ширших категорій грошової пропозиції. На відміну від грошової бази, ФРС безпосередньо не контролює безпосередньо пропозицію «майже грошей», оскільки вони визначаються фірмами, що намагаються отримати прибуток у банківській системі.

Тепер спробуймо зрозуміти попит на гроші. Це не «скільки грошей хочуть люди». Всі ми хочемо більше грошей! Натомість, попит на гроші відноситься до вибору портфеля: скільки багатства люди вважають за краще зберігати в ліквідному вигляді? Коли попит на гроші зростає, громадськість хоче утримувати відносно більш високу ліквідність, низькоприбуткові активи.

Ціна грошей, як і будь-якого іншого продукту, залежить від попиту й пропозиції. Коли пропозиція яблук зростає швидше, ніж попит, ціна яблук падає. Аналогічним чином, коли пропозиція грошей зростає швидше, ніж попит на гроші, їхня ціна падає. Ціна грошей означає їхню купівельну спроможність: товари й послуги, які можна купити за певну суму грошей.

Економісти зазвичай визначають ціну грошей, а отже, і їх купівельну спроможність, використовуючи індекс цін. Популярними прикладами є індекс споживчих цін та індекс цін на витрати особистого споживання. Ці індекси відстежують ціни на кошики товарів. Якщо доларова ціна кошика вища, то кількість кошиків, які можна придбати за долар, менша. Іншими словами, вищий рівень цін відповідає нижчій купівельній спроможності.

Інфляція відноситься до підвищення рівня цін і, відповідно, зниження купівельної спроможності грошей. Чи означає це, що інфляція є результатом швидшого зростання грошової маси, ніж попиту на гроші? Якщо решта умов однакові, так. Але часто умови різняться. Згадайте цитату Фрідмана: зростання надлишкових коштів — це лише половина справи. Ми також маємо говорити про те, що відбувається на ринках речей, на які ми витрачаємо гроші. Оскільки грошей стає більше у відношенні до товарів, гроші дешевшають, а значить, товари дорожчають. Реальна продуктивність — наскільки добре ми робимо автомобілі, ноутбуки, літаки, гавайські канікули і незліченну кількість інших речей — впливає на реальну цінність грошей у наших гаманцях.

Як бачите, попит і пропозиція впливають на все. Попит і пропозиція, очевидно, важливі для визначення розподілу таких вхідних даних, як капітал і робоча сила, а отже, і продуктивність. Менш очевидно, що вони також мають значення для макроекономіки. Неможливо зрозуміти готівкові ринки без урахування попиту й пропозиції. У підсумку, інфляція визначається як грошовими, так і товарними ринками.

Необов’язково мати ступінь з економіки, щоб зрозуміти це. Економіка як дисципліна доступна будь-якому грамотному неспеціалісту. Просто переконайтеся, що ви починаєте з глибокого розуміння таких понять, як попит і пропозиція.

Цю статтю надав нам Олександр Вільям Солтер та Американський інститут економічних досліджень за міжнародною ліцензією «Creative Commons Attribution 4.0»