Обі-Ван Кенобі, економіст суспільного вибору
Чи можуть «Зоряні війни» стати міжгалактичною брамою для кращого розуміння теорії суспільного вибору[1]? Обі-Ван Кенобі, який незабаром матиме свій серіал[2], став не лише одним із найвидатніших джедаїв всесвіту й майстром риторики[3], а й мудрим учителем політичної економіки.
Попередження Обі-Вана
В «Атаці клонів»[4], захищаючи сенатора Падме Амідалу від загрози вбивства, Енакін Скайвокер і Обі-Ван обговорюють плани безпеки, розпач Енакіна через матір і дедалі сильніші почуття Енакіна до Амідали. Обі-Ван нагадує Енакіну, що Амідала — політик. Обі-Ван каже: «...не забувай, що вона політик, а їм довіряти не можна».
«Атака клонів» (2002) — відверто політичний фільм, зазначає професор Енн Ланкашир[5], а Касс Санстайн[6], американський вчений у галузі юриспруденції, наполягає на політичному контексті всієї саги в цілому. Але повернімося до «Атаки клонів». Коментарі Обі-Вана переходять у площину економіки суспільного вибору, при цьому вони не є нігілістичними, адже він не стверджує, що в нас взагалі не має бути політиків. Він посилається на те положення, яке займають політики у відповідній урядовій системі «Зоряних війн», тобто в Галактичному Сенаті[7].
Помилка Енакіна
Відповідаючи на застереження Обі-Вана, Енакін демонструє романтичне ставлення до політиків, а також почуття до Амідали. Енакін говорить: «Вона не така, як інші в Сенаті...». Багатьом громадянам притаманне подібне нереалістичне уявлення про непогрішність окремо взятих політиків, виборних посадових осіб і навіть держав, або принаймні тих, хто надає цим діячам кредит довіри.
Обі-Ван спритно відхиляє репліку Енакіна й розвиває свою думку: «З мого досвіду, сенатори турбуються лише про те, як догодити тим, хто фінансує їхні кампанії». Обі-Ван закликає Енакіна зосередитись на стимулах, а не на конкретних людях чи їхніх мотивах. У цьому полягає помилка Енакіна. Обі-Ван не приписує політичним діячам злі чи згубні мотиви, оскільки це було б помилкою з погляду основної логіки суспільного вибору. Незалежно від мотивів конкретного індивіда — не важливо, чи праведник він, чи негідник, чи джедай, чи сітх — його поведінка переважно пояснюється стимулами. Неважливо, чи говоримо ми про Амідалу, магістра Йоду, Шмі Скайвокер, Джа-Джа Бінкса, Дарта Вейдера або імператора Палпатіна, — стимули впливають на поведінку індивідів, як на ринку, так і в політичному середовищі. У цьому вся суть економіки суспільного вибору, або політики без романтики.
Обі-Ван продовжує: «І вони зовсім не бояться забути цінності демократії, щоб отримати ці гроші». Сенатори можуть дуже цінувати демократію, але вони мають стимули нехтувати цими цінностями й, можливо, спотворювати їх. З усією палкістю юнацького максималізму Енакін відкидає аргументи Обі-Вана, кажучи: «Обійдемося без лекцій про економіку й політику».
Пізніше в цій самій сцені Енакін каже: «...і, крім того, ти узагальнюєш, канцлер не схожий на корупціонера». Обі-Ван, захищаючи свою логіку суспільного вибору, відповідає: «Палпатін — політик, і я помітив, що він дуже спритно грає на пристрастях та упередженнях сенаторів». Тобто Палпатін використовує інших не заради Республіки, а у власних корисливих цілях. Однак за мить до того, як вони рятують Амідалу від отруйних багатоніжок, Енакін повною мірою виявляє романтизм, заявляючи: «Я думаю, що він [Палпатін] — хороша людина».
*- Політики слугують інтересам суспільства.
- Але вони також керуються власними інтересами, чи не так?
- …
- ... вони також керуються власними інтересами, чи не так?
Такі мотиви не відповідають думці Обі-Вана й суперечать логіці суспільного вибору. Люди реагують на стимули, навіть сенатори й канцлери Галактичного Сенату. Можливо, якби Енакін прислухався до порад Обі-Вана, він зміг би уникнути впливу Палпатіна й усвідомити свій зв'язок із темною стороною.
Суспільний вибір для всіх галактик
Логіка суспільного вибору[8] залишається актуальною в реальному світі, навіть для нагальних політичних розбіжностей.
Хоч би що робили політики — витрачали обмежені податкові кошти на інфраструктуру[9] чи конфлікт[10] в Україні, викликали своїми діями інфляцію, запроваджували регулювання й тарифи на дитячі суміші[11] чи тести COVID-19, подовжували закриття шкіл[12] — вони реагують на стимули, з якими стикаються. Такі поведінкові реакції не пов'язані з приналежністю до республіканської чи демократичної партії — у реальному світі немає світлого чи темного боку, крім того, вони не пов'язані з конкретними персонами при владі. Однак вони пов'язані з вибором, який роблять люди у відповідь на стимули: залучення голосів, фінансування кампанії, престиж, розширення штату працівників тощо.
Можливо, нам слід приділяти більше уваги Обі-Вану, його логіці суспільного вибору й глибшим проблемам політичної економіки, які геніально показані у франшизі «Зоряні війни». Нам також було б корисно розвинути здорову недовіру до політиків, канцлерів і «хороших» чоловіків та жінок, яких ми обираємо. І ми могли би приділяти більше уваги правилам — або відсутності правил — для політиків, щоб обмежити можливі зловживання.
Ця стаття люб'язно надана Байроном Б. Карсоном III та Американським інститутом економічних досліджень на умовах міжнародної ліцензії Creative Commons Attribution версії 4.0. Оригінал можна знайти тут.