Перспективи криптовалют

Пошук цифрового золота розпочався задовго до появи біткоїну. У 1996 році Дуглас Джексон і Баррі Дауні заснували компанію E-Gold, Ltd., яка надавала своїм клієнтам можливість передавати право власності на золото, що зберігалося в компанії, через Інтернет. До 2005 року, коли Джексону та Дауні, а також співвласнику компанії Ріду Джексону поставили звинувачення у відмиванні грошей і веденні неліцензованого бізнесу з переказу грошей, компанія вже мала більше мільйона користувачів. Щоб уникнути невтішної перспективи провести десятиліття за ґратами, обвинувачені погодилися на угоду про визнання вини. Але це фактично позбавило їх можливості отримати необхідні ліцензії для роботи E-Gold. Сайт із передачі права власності на золото так і не відкрився.

Криптовалюти, такі як біткоїн, мають мало спільного з E-Gold. Вони не претендують на роль золота чи будь-якого іншого активу. Вони не покладаються на довірену третю сторону для обробки транзакцій. Та, як і E-Gold, вони дають надію на появу нової грошової системи, що усуне недоліки товарних і фіатних грошей.

Золото й інші рідкісні метали — це природним чином обмежені ресурси. Викопувати золото із землі й карбувати з нього монети недешево. Шахтарі й гірники займатимуться цією діяльністю лише у випадку, якщо вигода від цього — тобто купівельна спроможність монети — перевищить витрати.

Природний дефіцит золота означає, що пропозиція золотих монет регулюється децентралізованим саморегульованим механізмом. Якщо попит на золоті монети зненацька зросте, купівельна спроможність підвищиться. Зростання купівельної спроможності зробить видобуток золота й карбування монет вигіднішою справою, тому шахтарі й гірники зроблять більше монет, ніж зазвичай. І, оскільки пропозиція зростатиме, купівельна спроможність золотих монет поступово знизиться до рівня собівартості. Потім, вичерпавши можливість отримання прибутку, карбувальники й монетники повернуться до нормальних темпів роботи, що задовольняють звичайне збільшення попиту через зростання чисельності населення й доходів і скорочення пропозиції у зв'язку зі зносом.

За класичного золотого стандарту учасники ринку могли з достатньою впевненістю передбачати рівень цін через двадцять, п'ятдесят, навіть сто років! Вони знали, що децентралізований саморегульований механізм золотого стандарту враховуватиме зміни в попиті на золоті монети або компенсуватиме зміни в пропозиції золотих монет. Отже, зміни на рівні цін матимуть тенденцію повернення до середнього. Інакше кажучи, золотий стандарт забезпечував надійний довгостроковий номінальний якір.

Проте класичний золотий стандарт мав свої недоліки. Природна обмеженість золота, яка дозволяла функціонувати децентралізованому саморегульованому механізму, також означала, що грошова система була дорогою в обслуговуванні й повільно коректувалася. Щоб збільшити пропозицію золотих монет, необхідно найняти робітників і забезпечити машини для видобутку золота й карбування монет. Ці робітники й машини могли б бути використані для виробництва інших цінних товарів і послуг. Ба більше, період коригування може бути досить тривалим. Хоча купівельна спроможність золота залишалася відносно стабільною в довгостроковій перспективі, вона була дуже нестійкою протягом коротких проміжків часу.

Враховуючи недоліки товарних грошей, легко зрозуміти привабливість фіатних. Проте істотний недолік фіатних грошей — відсутність природної обмеженості. Граничні витрати на створення долара фактично дорівнюють нулю, бо це робиться простим натисканням клавіші. Дефіцит фіатних грошей штучно створюється емітентом, зазвичай центральним банком. Якби центральний банк добре керував пропозицією фіатних грошей, він міг би забезпечити надійний довгостроковий номінальний якір, аналогічний золотому стандарту, з набагато коротшим періодом коригування й з меншими витратами.

Насправді фіатні гроші не виправдали очікувань. Навіть найкращі фіатні гроші, як правило, менш передбачувані, ніж класичний золотий стандарт. І хоча керувати пропозицією фіатних грошей досить дешево, відсутність передбачуваності призводить до того, що учасники ринку зазнають значних витрат на оцінку майбутніх номінальних змінних.

Чому фіатні гроші показали себе так погано? Саме природна обмеженість дозволила золотому стандарту стати гарною фінансовою системою, але водночас обмеженість була одним з основних недоліків. Штучний дефіцит фіатних грошей дозволяє перевершити золотий стандарт, але водночас виникає ймовірність, що така система працюватиме набагато гірше. Проблема в тому, що штучний дефіцит фіатних грошей залежить від дискреційних рішень центральних банків та урядів.

Криптовалюти здатні у перспективі перевершити товарні й фіатні гроші. Як і фіатні гроші, криптовалюти є штучно дефіцитними. Але, як і у випадку з товарними грошима, їх дефіцит залежить від дискреційного управління пропозицією. Емітент криптовалюти може гарантувати відповідні коригування пропозиції, записавши їх у вихідний код. При правильному проєктуванні криптовалюта може закріпити довгострокові очікування й забезпечити своєчасне коригування пропозиції за менших витрат, ніж товарні й фіатні гроші.

Ця стаття надана Вільямом Дж. Лютером та Американським інститутом економічних досліджень за міжнародною ліцензією Creative Commons Attribution 4.0