Економічна свобода вкрай важлива для мобільності доходів між поколіннями

Нерівність — гаряча політична тема, як і мобільність доходів. Протягом останніх кількох років багато економістів підіймали тему про зворотну залежність між нерівністю доходів і мобільністю доходів. У засобах масової інформації ця робота стала відома як «Крива Великого Гетсбі», за мотивами роману Ф. Скотта Фіцджеральда 1925 року.

Крива Великого Гетсбі виражає просту, але потужну ідею. Якщо відкласти нерівність доходів на одній осі, а мобільність доходів між поколіннями (тобто ймовірність того, що дохід дітей у майбутньому перевищить рівень доходів їхніх батьків) — на іншій, то ми побачимо зворотну залежність. Що вища нерівність, то нижчою буде мобільність доходів між поколіннями. За інших рівних умов, якщо ви народилися в нижньому центилі шкали доходів у суспільстві з високою нерівністю в рівні доходів, у вас менше шансів піднятися до верхнього центиля, ніж у вашого однолітка, який народився в нижньому центилі суспільства з менш вираженою нерівністю.

Це не означає, що ваш дохід не збільшиться порівняно з доходом ваших батьків («абсолютна мобільність»). Крива Великого Гетсбі описує «відносну мобільність». Немобільне суспільство — це суспільство, у якому діти, що народилися в нижньому центилі доходів населення, залишаться в нижньому центилі, навіть якщо в підсумку опиняться в кращому становищі, ніж їхні батьки.

Чому існує зв'язок між нерівністю доходів і мобільністю доходів між поколіннями? Відповідь проста й криється в умінні використовувати можливості. Якщо ви народилися в багатій родині, її багатство полегшить вам доступ до можливостей, якими ви не змогли б скористатися в іншому разі. З іншого боку, люди з нижчими доходами обмежені браком ресурсів. Подумайте над таким прикладом: якщо освіта — це спосіб перевершити своїх батьків, а вартість освіти для бідних вища (і передбачає більше років без роботи й виживання на мізерні заощадження), то багаті з більшою ймовірністю інвестуватимуть у свою освіту.

Це просте і зрозуміле пояснення. Крім того, існує безліч емпіричних даних, які свідчать про те, що це економічний факт. Але це в жодному разі не означає абсолютної зумовленості. Насправді в економічних працях, у яких було виведено Криву Великого Гетсбі, зазвичай підкреслюється механічна роль нерівності, що призводить до негативних наслідків для кожного. Роль інститутів зазвичай опускають, за винятком тих випадків, коли обговорюють заходи захисту від низької мобільності (тобто більший перерозподіл, збільшення інвестицій держави в освіту тощо).

Але повністю прибрати інститути з рівняння проблематично. Дійсно, інститути можуть пом'якшити вплив нерівності доходів, якщо люди з усіх класів доходів матимуть юридичні можливості та стимули для інвестування в себе. Уявіть, наприклад, що уряд установив численні бар'єри для входу в низькокваліфіковані сфери професійної діяльності, як-от перукарська справа, благоустрій і озеленення територій, дизайн інтер'єру або цегляна кладка. Ці бар'єри для входу юридично обмежують можливість людей підійматися сходами доходів.

У нашій статті в журналі Southern Economic Journal Джастін Каллес і я стверджуємо, що економічна свобода (показник для інститутів) є потужною силою для підвищення мобільності доходів. Ми стверджуємо, що насправді, крім зниження правових бар'єрів, задокументований вплив економічної свободи на економічне зростання особливо важливий для нижнього центиля. Якщо забезпечити можливість рівних доходів для всіх, то один додатковий відсоток доходу більшою мірою розширює можливості для бідних, ніж для багатих. Через забезпечення більшої «абсолютної мобільності» економічна свобода підвищує і «відносну мобільність».

У цій статті ми спираємося на дані щодо відносної мобільності доходів між поколіннями, опубліковані Світовим банком по більш ніж 120 країнах. Їхні оцінки, засновані на даних про людей, які народилися наприкінці 1970-х — початку 1980-х років, бо ці дані доступні для широкого кола країн.

Потім ми порівнюємо оцінки нерівності доходів та економічної свободи за цілою низкою різних тестів.

Використовуючи сукупний індекс економічної свободи, ми виявили, що він конкурує з впливом нерівності доходів. Однак це, імовірно, применшує значення економічної свободи, бо деякі компоненти індексів, що вимірюють економічну свободу, мають неоднозначний вплив. Наприклад, розмір уряду може як збільшувати, так і зменшувати мобільність між поколіннями. Мобільність може знижуватися через збільшення податків, які перешкоджають інвестиціям (зокрема інвестиціям у людський капітал). Мобільність може підвищуватися, якщо податки використовуються для фінансування освітніх програм, від яких непропорційно більшою мірою виграють ті, хто перебуває в нижній частині шкали доходів. Таким чином, доцільно розділити різні компоненти індексу економічної свободи.

Коли ми це зробили, то виявили, що регулювання і захист прав власності мають величезний вплив. Ці два підкомпоненти індексу економічної свободи мають більший вплив, ніж нерівність доходів.

Ми також оцінюємо взаємний вплив економічної свободи й нерівності доходів до досягнення зрілого віку. Наша мотивація розглядати рівні економічної свободи й нерівності доходів до дорослого віку базується на тому, що рівень обох змінних у цей період має найбільше значення, бо що молодша людина, то дешевше їй коштує процес проб і помилок. Більша економічна свобода й менша нерівність у доходах дають змогу зробити більше спроб (і, сподіваємося, менше помилок) до того, як людина досягне зрілого віку. Тому ми використовували «довічний» рівень обох змінних, щоб відобразити цей механізм. І встановили, що економічна свобода загалом є потужнішим детермінантом мобільності доходів, ніж нерівність.

Недооцінена роль економічної свободи й інститутів у визначенні мобільності доходів між поколіннями, імовірно, є одним із найпроблематичніших упущень у літературі з мобільності доходів. У своїх порадах політикам економісти часто зосереджуються на заходах, заснованих на більш гнучкому чи, принаймні, на більш цілеспрямованому перерозподілі. Проте загальний принцип, на який вказують наші результати, полягає в тому, що краще менше, ніж більше. Або, у цьому випадку, більше економічної свободи краще, ніж менше.

Цю статтю люб'язно надали Вінсент Гелозо й Американським інститутом економічних досліджень на умовах міжнародної ліцензії Creative Commons Attribution версії 4.0. З оригіналом можна ознайомитися тут.