Розпад СРСР став однією з найкращих подій для екології

Вивчаючи економічні дані Радянського Союзу, ви побачите, що невелика «приватна» сфера існувала лише в сільському господарстві. Маленькі приватні ділянки, що займали 3% оброблюваних земель, виробляли від 39% до 66% картоплі, овочів, м'яса, молока та яєць, а решта продукції вироблялась у державних або колгоспних господарствах. Ця інформація дає нам змогу побачити незрівнянно вищу ефективність приватного сектору порівняно з громадським. Однак ще ефективнішими за приватні господарства СРСР були ферми інших країн.

Після розпаду СРСР зазнав краху й аграрний сектор. Водночас імпорт продовольства із західних країн різко зріс. Як зазначив один науковець: «іноземна сільськогосподарська продукція, як сировинна, так і перероблена, заполонила російський ринок». Тисячі гектарів сільськогосподарських угідь були покинуті та заросли лісом і рослинами — це можна вважати прямою екологічною вигодою.

Однак була й непряма вигода. Розповсюдження лісів і трав'янистих рослин сприяє поглинанню вуглецю — процесу, в якому дерева поглинають вуглекислий газ з атмосфери, перетворюють його на біомасу шляхом фотосинтезу й зберігають у своїх тканинах, пом'якшуючи наслідки парникових газів та зміни клімату. Масштаби покинутих земель на території колишнього СРСР були настільки значними, що, на думку деяких учених, це могло вплинути на вуглецеві бюджети континентів і всієї планети. По суті, утворився резервуар вуглецю, який пом'якшив вплив збільшення викидів парникових газів у всьому світі.

Якого розміру був цей резервуар? Одне з досліджень показує, що в період з 1990 по 2017 рік в Росії, Білорусі та Україні в результаті фотосинтезу розмір поглиненого вуглецю становив 1 гігатонну. Інше дослідження, яке охоплювало лише Росію та Казахстан, дало приблизно подібні результати й підкреслило важливість такого резервуара. Адже його обсягу вистачало, щоб щорічно компенсувати близько 36% поточних викидів викопного палива в Росії та 49% — у Казахстані.

Ці співвідношення свідчать про те, що розпад СРСР став неймовірно дешевою «стратегією» пом'якшення наслідків зміни клімату. Дійсно, пом'якшення впливу на навколишнє середовище призвело до вигод, а не витрат, для економічного зростання, бо сучасні заходи щодо зменшення впливу глобальних змін вимагають значних витрат, які компенсуються лише вигодами від зменшення забруднення. У статистиці доходів радянських країн реальні показники зазвичай були завищені, що загалом характерно для комуністичної системи, а тому економічний спад після розпаду союзу був не таким помітним, і через деякий час економіка відновилася. Покращився рівень життя населення. Таким чином, цей розпад певною мірою сприяв економічному розвитку та пом'якшенню наслідків зміни клімату.

І ось ще одна хороша новина: це може повторитися!

Звісно, Радянського Союзу більше не існує і його черговий розпад неможливий. Проте існують сотні стратегій підтримки сільського господарства, які заохочують надмірне використання землі. Розглянемо дані ОЕСР про державну підтримку різних сільськогосподарських напрямків. Її рівень високий і продовжує зростати. Скасування цих заходів підтримки означатиме, що сільськогосподарським підприємствам доведеться змінити свої методи та використовувати менше землі. Це дозволило б повторити ефект пом'якшення, який стався після розпаду СРСР та отримати додаткові пільги — звільнення платників податків від витрат на ці заходи підтримки.

Фактично, ті самі дані ОЕСР також показують, що європейські країни набагато більше підтримують тваринництво, ніж інші сектори. Як наслідок, цей сільськогосподарський сектор виробляє більше продукції, ніж інші сектори, і на нього припадає значна частка глобальних викидів парникових газів (особливо з точки зору калорій, які він виробляє). Припинення субсидіювання допоможе зменшити цю особливо забруднювальну діяльність, а також звільнить платників податків від тягаря підтримки неефективних виробників.

З усього цього випливає простий урок. Не всі стратегії пом'якшення наслідків зміни клімату вимагають посиленого втручання або регулювання з боку уряду. Деякі заходи можуть бути досить ефективними, та для цього потрібно зменшити втручання держави.

Ця стаття надана Вінсентом Гелозо й Американським інститутом економічних досліджень відповідно до умов міжнародної ліцензії Creative Commons Attribution 4.0. З оригіналом можна ознайомитися тут.